Zusammenfassung:
У статті розглядається проблематика збереження та використання жанрів болгарського напіву у регіональній церковно-пісенній практиці. На основі результатів наукових досліджень Ю. Ясіновського, Л. Корній, використовуючи поєднання джерелознавчого, музично-аналітичного та порівняльного методів, здійснюється уточнення репертуару жанрів болгарського напіву. Визначаються особливості змін музично-текстової фактури у рукописних ірмолоях, Церковному Простопінії Бокшая-Малинича, Василіянському Простопінії Хоми 1930 р. Сформовані локальні варіанти підтверджують тісні звʼязки із рукописними та друкованими ірмологіонами XVII–XIX ст. відображають особливості збереження давніх форм сакральної монодії, нашарування та вкраплення елементів етнічного характеру, народно-пісенних ритмоінтонацій, способи індивідуального осмислення і трактування співцями богослужбових текстів у церковно-співацькій практиці Мукачівської греко-католицької єпархії.
Здійснені порівняння додатково розкривають переосмислення та збереження ладоінтонацій, зафіксованих за допомогою релятивних бемолів у рукописних і друкованих ірмолоях, що добре ілюструє окремі аспекти формування мелоінтонацій у регіональній церковно-пісенній практиці.
