Zusammenfassung:
У статті здійснюється порівняння піснеспівів Пасхи Закарпатських церковно-співочих
збірників Простопінія 1906 року Бокшая-Малинича, Василіянського Простопінія
о. Йоакима Хоми 1930 року та рукописних ірмологіонів кінця XVI–XIX століть.
У регіональній церковно-пісенній практиці сформовані стислі варіанти розспівування
текстів Пасхальної Утрені, у яких простежується збереження окремих ладових опор-
них тонів, контурів мелодики, ритмоінтонацій, мотивів напівів новобалканської тра-
диції. У контексті мелодико-ритмічних змін, новоутворень виявлена спільність мет-
ричних параметрів мотивів, масштабів часових пропорцій музичних піввіршів
демонструє стійкість нормативів часомірної модальної метрики – важливої складової
словесно-музичного формотворення в монодії.
