Zusammenfassung:
Метою статті є прослідкувати окремі віхи динаміки розвитку філософії та методології
науки. У статті розкриті предметні дискусії щодо розвитку філософії та методології науки. Визначено
особливості філософсько-методологічих дисциплін, які дають можливість досліджувати теорію пізнання
та його будову. Зосереджена увага на необхідності усвідомити метафізичні, гносеологічні та етичні питання, пов’язані з практикою та цілями сучасної науки. Акцентується увага на трактуванні, яке стверджує, що знання про Всесвіт з’являються через наукові дослідження. Виокремлено процес розвитку науки, який відбувається поступово та походить ще з Античності. Представлено міркування над людським знанням через постаті всесвітньо відомих філософів та запропоновано пояснення цілей і методів науки. Зосереджена увага на дослідження емпіриків, які взяли за точку відліку центральне завдання розуміння відмінних чеснот природничих наук. По суті, вони стверджують, що пошук теорії наукового методу – здійснений Аристотелем, Беконом, Декартом та іншими, міг бути здійснений більш ретельно за допомогою інструментів математичної логіки. Методи та результати роботи філософії та методології науки вимагають постійного поповнення достовірних знань про світ і людину, але, враховуючи продуктивну працю над собою. Основним імперативом філософської науки є необхідність навчити людину мислити креативно, пошуково та самостійно.
