Еволюція поняття "етнокультурна компетентність" майбутнього викладача

Abstract

У статті диференційовано поняття «етнос», «культура», «етнокультура», «компетентність», «культурна компетентність», «етнокультурна компетентність», «етнокультурна компетентність викладача». На основі хронологічного підходу теоретично обґрунтовано сутність терміносполучення «етнокультурна компетентність», що витлумачене різними авторами. Виокремлено особливості терміна «етнокультурна компетентність» у межах двох етапів розвитку його змісту. На першому етапі формування сутності поняття «етнокультурна компетентність» (1979–1998 роки) етнокультурну компетентність трактували в межах історичних, філологічних, філософських і психологічних досліджень. На цьому етапі спільним для процесу формування етнокультурної компетентності є зорієнтованість на володіння міжкультурною комунікацією, міжетнічне спілкування, знання про інші народи, адекватне сприйняття предметів, явищ, процесів відповідно до культури; використання культурних засобів у полікультурному середовищі як психолого-педагогічного феномену; уміння прищеплювати любов до етнокультурних цінностей. Початок другого етапу формування змісту поняття «етнокультурна компетентність» умотивований ухваленням Закону «Про загальну середню освіту» у 1999 році, що вплинуло на розширення сутності терміна. З 1999 року значущість формування етнокультурної компетентності обґрунтована в межах підготовки майбутніх соціальних працівників, хореографів, учителів музичного мистецтва, учителів початкових класів, педагогів, викладачів, що вможливило розширення сутності поняття етнокультурної компетентності (ЕКК). Етнокультурну компетентність ототожнюють з усвідомленням людиною ролі носія української етнокультури, етнічних традицій, звичаїв, що впливають на її поведінку, спосіб мислення в контексті стереотипів, які існують серед етносів. Спільним для процесу формування етнокультурної компетентності на цьому етапі є зорієнтованість на засвоєння особливостей рідної культури, традицій і звичаїв рідного народу, а також дбайливе ставлення до духовної спадщини інших етносів соборної України. Формування етнокультурної компетентності викладача має сприяти усвідомленню людиною власних коренів, свого місця у світі, засвоєнню кожним індивідом етнокультурної спільноти як способу її буття. Це дасть змогу в майбутньому налагоджувати діалог з іншими культурами, вільно рухатися в їхньому просторі.