Епістемологія: філософські засади наукової діяльності

Abstract

У статті розглядаються питання пізнання науки через раціонально-рефлексивну розумову діяльність, яка спрямована на вивчення способів перетворення людиною та виконання раціональних дій для вирішення певної задачі або досягнення певної мети. Зауважено, що наукове пізнання являє собою інституційно закріплений вид діяльності, в якому освоєння людиною дійсності стає інструментально опосередкованим процесом взаємодії вчених. Зосереджена увага на думці, що ефективність подібної взаємодії, а отже відтворення і розвиток науки як такої, забезпечується накопиченням і трансляцією когнітивного досвіду і знанням, що стає можливим за рахунок стійких пізнавальних практик, якими є методи здійснення науково пізнавального процесу. У статті виокремлені чотири підходи щодо розуміння науки, починаючи із XVII століття. Стисло представлений процес еволюції епістемології. Зосереджена увага на розвитку наукових методів, які виявляються найбільш важливою складовою становлення і розвитку науки як соціальної системи.