Особливості роботи з педагогічно занедбаними дітьми старшого дошкільного віку

Abstract

У роботі досліджено особливості роботи з педагогічно занедбаними дітьми старшого дошкільного віку. Метою статті є питання підготовки майбутніх фахівців дошкільної галузі до роботи з педагогічно занедба- ними дітьми. Визначено, що занедбані діти – це важкі діти, на поведінку яких своєчасно не звернули уваги, які випали з «нормального» навчально-виховного процесу, в яких не склались правильні відносини з дорослими, які не знайшли свого місця в колективі й соціально прийнятних способів самоствердження в ньому. Авторами виділено фактори педагогічної занедбаності. Вона виникає в ранньому дитинстві в процесі «неправильного» виховання та неможливості як з об’єктивних, так і із суб’єктивних причин адаптації до умов навколишньої дійсності. Педагогічна занедбаність може бути результатом неправильного розвитку самої дитини, в якої немає необхідних для її віку знань, умінь, навичок. Надано теоретичний аналіз формування педагогічної занедбаності. Констатовано, що для виявлення причин формування педагогічної занедбаності в дітей потрібно докладно проаналізувати соціальні умови їхнього життя. Виокремлено такі передумови дезадаптивного стану дітей старшого дошкільного віку: психофізіологічні; соціально-психологічні. У процесі дослідження авторами виділено дві умови подолання педагогічної занедбаності: педагогічну й психологічну. Проведено аналіз проблем педагогічної занедбаності дітей старшого дошкільного віку й можливості їх розв’язання. З метою усунення недоліків виховного впливу слід застосовувати корекційну роботу, що передбачає насамперед індивідуальний підхід, глибоке знання індивідуальних особливостей важковиховуваних. Автори публікації дійшли такого висновку: корекція життєвої позиції педагогічно занедбаних дітей старшого дошкільного віку передбачає насамперед активне залучення їх до різних видів діяльності (навчально-пізнавальної, трудової, фізичної, творчої), спілкування, де б вони могли виявити себе з найкращого боку, показати свої знання, вміння, прагнення, тобто відчуття успіху повинно стати рушійною силою в організації виховної роботи. Подано перспективи подальших наукових розвідок.