Імплементація музичного портрета у камерній симфонії "ремінісценції" Віктора Теличка

Abstract

Сучасна гуманітаристика актуалізує наукові розвідки, які вивчають здобутки творців крізь призму музичного портрета. Він виконує функцію носія характерних рис конкретних героїв, опосередковано відтворює образ самого автора мистецького зразка. Мета статті – розкрити особливості імплементації музичних портретів П. Милославського, І. Мартона, С. Хосроєвої, Д. Задора у камерній симфонії «Ремінісценції» В. Теличка. Методологія дослідження включає низку підходів: біографічний – для опанування фахових засад закарпатських діячів; культурологічний – усвідомлюючи взаємозв’язки між суспільними і духовними процесами Закарпаття; аналітичний – під час осмислення літератури з теми статті; теоретичний – підводячи підсумки праці. Наукова новизна – уперше експліковано камерну симфонію В. Теличка у дискурсі реалізації музичного портрета. Аналіз представлених «Ремінісценціями» «зображень» засвідчив про здатність виразити: особистісний світ майстрів, виявити їхні історичні, національні, культурні ознаки; переживання, викликані обставинами життя; діалог між минулим і сучасністю тощо. «Малюючи» музичні портрети, В. Теличко втілює ментальність і світогляд постатей: П. Милославський – митець-філософ, І. Мартон – трагічний мислитель, С. Хосроєва – узагальнений образ Жінки (Батьківщина, берегиня, мати, вчителька, подруга і т. д), Д. Задор – експресивний яскравий реформатор. Кожна картина, з одного боку, виявляє суб’єктивні прикмети індивідуумів, з іншого – інтерпретує різні боки професійної практики. Вдачі героїв можна ототожнити із сутнісними засадами закарпатської культури (поліетнічність, синтез різних фахових й етнічних традицій, колоритність, ліризм, динамізм, відкритість тощо). Таким чином, через опис персонажів «Ремінісценцій» Віктор Федорович виходить на рівень представлення специфіки професійного мистецтва краю другої половини ХХ ст.