Zusammenfassung:
У статті проаналізовано сутність та можливості використання науково-методологічних
підходів у дослідженні педагогічних персоналій. Схарактеризовано сутність і зміст означених
підходів згідно з поділом на дві основні умовні групи: «традиційні», які використовувалися в
історико-педагогічних студіях у другій половині ХХ ст. (історичний і логічний; змістовий і
формальний; особистісний і діяльнісний; кількісний і якісний; культурологічний і його
різновиди та ін.) та «інноваційні», що почали активно застосовувати як науково-дослідницький
інструмент з кінця 1990-х рр. (антропологічний, аксіологічний, феноменологічний,
герменевтичний, інтелектуально-біографічний, парадигмальний, синергетичний та ін.).
Показано особливості та труднощі визначення і використання науково-методологічних
підходів як складової методологічного інструментарію дослідження педагогічних персоналій.
Вони пов’язані з тим, що, по-перше, через багатошаровість методології педагогічної науки та
суб’єктивні рефлексії та невисокий рівень методологічної культури авторів науково-
методологічні підходи до вивчення персоналій нерідко трактуються спрощено, довільно. По-
третє, у конкретно-біографічних студіях науковці оперують відносно вузьким колом
методологічних підходів, що обмежує пізнавальні можливості та загальні результати
досліджень.
Окреслено шляхи та можливості раціонального й ефективного використання науково-
методологічних підходів у дослідженні життєвого шляху і творчості педагогів і освітян
минулого та сьогодення. Актуалізовано потребу розробки з позицій педагогічної біографістики
інтелектуально-біографічного підходу, що знайшов реалізацію в рамках постмодерної течії
інтелектуальної біографії.
