Механізм практичної побудови сенсорно збагаченого середовища для дітей раннього віку в умовах родини та закладу освіти

Abstract

Закцентовано увагу на характеристиці сенсорно збагаченого середовища, яке є сукупністю умов (у закладі, родині), що максимально сприяють особистісному розвитку дітей у значущій для них діяльності. Розкрито сутність і зміст наукових дефініцій «освітній простір», «сенсорно збагачене середовище». З’ясовано механізм практичної побудови сенсорно збагаченого середовища, який має свої особливості. Створення культурного сенсорно збагаченого середовища в закладі та в родині, на нашу думку, буде забезпечувати: оптимальне сенсорне навантаження на дитину з метою захисту від утоми сенсорними стимулами; створення умов для сенсорного розвитку; взаємодію з родиною щодо забезпечення повноцінного сенсорного розвитку дитини; вільний час, передбачений для дитини впродовж дня. Структуру сенсорно збагаченого середовища в закладі дошкільної освіти розглядаємо як багатокомпонентну систему, що складається з таких елементів, як-от: мета створення сенсорно збагаченого середовища (для чого створювати?); зміст сенсорно збагаченого середовища (у чому єдність елементів цілого?); форми, методи, прийоми (як використовувати?); педагог і батьки (хто створює?); дитина (хто викорис- товує?). Визначено, що нормативними параметрами сенсорно збагаченого середовища є такі: сенсорна насиченість; відкритість до змін, своєрідна незавершеність, яка «запрошує» дитину до активного «добудування» сенсорно збагаче- ного середовища, діалогічний режим функціонування; небуденність; контрастність; чітка оформленість предметносередовищних і предметно-просторових джерел сенсорного розвитку; різноманітність, оригінальність; багатофунк- ціональність; пристосованість до потреб спільної практичної діяльності дитини і дорослого.