Zusammenfassung:
У статті поданий аналіз літературно-художнього антропонімікону драматичних творів Г. Квітки-Основ’яненка. Значна увага приділяється дослідженню функцій літературно-художніх антропонімів, вжитих у п’єсах драматурга, розглядаючи при цьому кожне вживання власної назви. Характеризуються чоловічі та жіночі імена в офіційній формі, що виконують номінативну функцію, характеристичні літературно-художні антропоніми, здрібніло-пестливі варіанти імен, національно значущі іменування тощо. У статті досліджуються також особливості структури найменувань персонажів. Характеризуються однослівні, двослівні, трислівні іменування. Літературно-художні антропоніми досліджуються як у монологічному авторському мовленні, в якому презентуються дійові особи, так і в ремарках та діалогах персонажів.
