| dc.description.abstract |
Діяльність представників соціономічних професій взагалі, і психолога зокрема, пов’язано з поняттям комунікативної компетентності. У професійному спілкуванні здійснюється взаємний обмін діяльностями, інтересами, розвивається система стосунків «суб’єкт-суб’єкт(и)». Професійне спілкування психолога повинно бути діалогічним, бо тільки таке спілкування враховує думки всіх учасників. В такому випадку діалогічність передбачає толерантність професійного спілкування. Толерантність у професійному спілкуванні розуміється, з однієї сторони, як невід’ємна характеристика (показник) професіоналізму та зрілості особистості, з іншої сторони, як конструйований у процесі діяльності образ (ідеальна модель), виконуючий системотворючу функцію. Проведено дослідження психологічних особливостей толерантності майбутніх психологів. Емпіричні результати засвідчують, що навчання сприяє розвитку якостей, які є основою толерантності, а саме зафіксовано зростання показників за шкалами «Співпраця», «Дружелюбність», та стійкість показників за шкалою «Товаристкість». Найбільш вагомими є емпіричні результати отримані на вибірці випускників, адже саме вони є свідченням готовності до виконання толерантних професійних функцій. Про те, дані показники є недостатніми, і не гарантують їх подальше зростання при виконанні професійних функцій. Отже, протягом навчання у ЗВО, потрібно більше звернути увагу на вироблення чітких та міцних навиків співпраці у студентів. Це дасть змогу молодим фахівцям бути краще готовим до виконання професійних функцій. Толерантність у конфлікті вагома професійна якість практикуючого психолога. |
en_US |