Соціально-психологічні особливості важковиховуваності в підлітковому віці

Abstract

В статті розглядається проблеми протиправної, асоціальної поведінки підростаючого покоління, зокрема важковиховуваних підлітків. Серед головних причин асоціальності дітей підліткового віку називають найрізноманітніші: від нестачі виховання у соціально-девіантних сім’ях до акцентуацій характеру чи інших індивідуально-психологічних особливостей. Ізольовані в колективі важковиховувані, педагогічно занедбані недисципліновані учні в більшості випадків конфліктують з педагогами, батьками, ровесниками, і тому до них ставляться з особливою обережністю і недовір'ям. Отже, важковиховуваний учень заздалегідь уже знає про те, які слова скаже педагог, за що буде звинувачувати його, чим буде йому погрожувати. Такі уявлення породжують прагнення учнів відгородити себе від "втручання", створити психологічні бар'єри, які перешкоджають педагогічному впливові, вихованець ніби відмовляється розуміти звернуті до нього слова. Отже для продуктивної діяльності у сфері попередження і подолання відхилень у поведінці й особистісному розвитку учнів суттєве значення мають адекватні мотиви професійно-педагогічної діяльності, які визначають ставлення педагога до важковиховуваних учнів, суттєво впливають на позицію вихователя, роблячи її практично перетворюючою. Важливим компонентом адекватної мотивації педагогічної діяльності є співвідношення гуманістичних і ділових мотивів, "внутрішня" досягаюча мотивація. Вкрай важливою є проблема поваги педагога до психічного світу дитини, знання і врахування її психічних станів, насамперед агресивності та соціальної фрустрованості, які активно впливають на прояви „важкими” підлітками асоціальної поведінки.