| dc.description.abstract |
В статті проаналізовані передумови та концептуальні засади формування толерантності як
особистісної якості в цілому та у дітей дошкільного віку, зокрема. Актуальність звернення до проблеми
толерантності зумовлена передусім реальністю існування полікультурного середовища України, в
умовах якого ця якість особистості поступово займає місце універсального принципу людської
життєдіяльності. Сучасна світова психолого-педагогічна наука зараховує проблему формування толерантності до одного з актуальних завдань морального виховання сучасної людини. У науковому доробку низки вчених обґрунтовується необхідність якомога раніше знайомити дітей з моральними уявленнями. Найбільш сенситивним періодом розвитку у цьому плані є дошкільний вік, в якому відбувається перехід від егоцентризму до центрації як передумови знаходження свого місця в системі можливих точок зору, встановлення між іншими людьми та власним „Я” системи спільних і взаємних стосунків. Виховання толерантних взаємостосунків старших дошкільників – це процес формування під
впливом спеціально створених педагогічних умов особистості дошкільника, здатної до свідомих
характерних проявів (безкорисної турботи та чуйності; доброзичливих емоційних проявів та емпатії;
рівноправного та поступливого ставлення до оточуючих; позитивного прийняття себе та стриманого
відстоювання своїх позицій), які виявляються у спілкуванні, вчинках та спільній діяльності. Усвідомлене володіння правилами толерантної взаємодії, емоційне та ціннісне ставлення до власних і чужих почуттів, досвід терпимої і компромісної взаємодії в різних життєвих ситуаціях дадуть можливість виховати толерантну особистість дошкільника у взаємодії з оточуючими. Здобуваючи навички соціального спілкування, діти засвоюють і закріплюють ті норми та правила, які спостерігають, тобто оволодівають основами культури толерантної поведінки. |
en_US |