Специфіка міжгалузевих організаційно-економічних відносин в агропромисловому виробництві: аналітичний аспект

Abstract

В статті розкрито основні засади поглиблення міжгалузевих відносин в агропромисловому секторі в умовах становлення нових організаційних структур. Обґрунтовано сутність взаємозв’язків і міжгалузевих відносин з суб’єктами промисловості, які забезпечують агропромисловий комплекс матеріально-технічними ресурсами та галузями переробної промисловості, які переробляють сільськогосподарську сировину. Наголошено на необхідності реформування міжгалузевих фінансово-розподільчих відносин у поєднанні з ефективним використанням наявного ресурсного потенціалу аграрної сфери, зокрема, земель сільськогосподарського призначення. В процесі дослідження узагальнено наукові тлумачення і зміст економічної категорії «міжгалузевізв’язки», виокремлено напрями кооперації виробництва і обміну продуктами у результаті суспільного поділу праці. Доведено, що причиною незбалансованості міжгалузевого обміну є галузева специфіка сільського господарства, а його економічний стан перебуває у прямій залежності від характеру міжгалузевої взаємодії між суб’єктами господарювання. Актуальним у цьому контексті є необхідність впровадження механізму регулювання міжгалузевих відносин. У статті наголошено на стратегічних підходах до формування цінової політики на сільськогосподарську продукцію, розвиток аграрного ринку та реалізації завдань державного регулювання міжгалузевих відносин. Порівняльний аналіз існуючого диспаритету цін на аграрну і промислову продукцію засвідчує, що ціни на продукцію рослинництва і тваринництва зростають нижчими темпами, ніж на промислову продукцію, що негативно впливає на відтворення спожитих ресурсів в аграрному виробництві. Вирішення окреслених проблем міжгалузевих відносин в аграрному секторі щодо формування паритетних цін можливе шляхом реалізації концептуальних засад ціноутворення на основі формування еквівалентних цін на промислову та сільськогосподарську продукцію. Потребують удосконалення і закупівельні ціни, за якими держава закуповує сільськогосподарську продукцію та деякі інші товари в агровиробників на державні потреби. У статті висвітлено основні стратегічні цілі розвитку аграрного ринку та його інфраструктури, окреслено їх безпосередній вплив на специфіку формування міжгалузевих відносин суб’єктів господарювання аграрної сфери. Обґрунтовано, також, вплив на формування міжгалузевих організаційно-економічних відносин сучасних процесів агропромислової інтеграції, зокрема: корпоратизації, кооперації, контрактації, кластеризації. Наведено позитивні та негативні моменти діяльності агрохолдингів в Україні.