Історико-теоретичні засади музикотерапії

Abstract

Багатовіковий психолого-педагогічний досвід показує, що шедеври музичного мистецтва можуть стати додатковим інструментом корекції фізичного здоров’я, душевного дискомфорту, емоційних станів і поведінки, а також творчого саморозвитку особистості. Починаючи з др. пол. XX ст., у світовій практиці почали поширюватися різноманітні методи і напрямки музикотерапії. Музикотерапія сприяє розвиткові потенційних якостей особи чи відновлення функцій організму шляхом досягнення вищого ступеня внутрішньо ‒ чи міжособистісної інтеграції й, відповідно, вищої якості життя. Музикотерапія може бути засобом профілактики, реабілітації чи лікування. Таким чином, різнобічний вплив музики на психіку підростаючого покоління визначає музикотерапію одним з перспективних сучасних методів. Музика, завдяки своїм властивостям впливати на внутрішній світ людини, допомагає звільнитися від душевного дискомфорту, конфлікту, може відновити душевний спокій, створюючи необхідні умови для ефективного навчання й виховання школярів в загальноосвітніх навчальних закладах.