| dc.description.abstract |
У статті досліджено особливості української мовознавчої термінології. З’ясовано, що
лінгвістичні терміни в українській мові за структурою поділяються на однокомпонентні,
двокомпонентні, трикомпонентні та багатокомпонентні. Серед двокомпонентних поширені
лінгвістичні терміни, утворені на основі узгодження прикметника або дієприкметника з
іменником. Менш поширені серед двокомпонентних лінгвістичних термінів такі, які
утворилися на основі прилягання залежного компонента до іменника.
Визначено, що серед трикомпонентних лінгвістичних термінів поширені такі, два
компоненти яких пов’язані з третім формою узгодження. Досить уживані трикомпонентні
терміни, які утворені різними формами зв’язку: узгодженням та керуванням, приляганням та
узгодженням.
В українській мовознавчій термінології наявні багатокомпонентні терміни, які
складаються з чотирьох і більше компонентів. Як синтетичних, так й аналітичних термінів
стосуються такі вимоги: семантична точність, однозначність, відповідність нормам,
системність, дериваційний потенціал, відсутність емоційно-експресивного забарвлення тощо.
У роботі застосовано метод спостереження, описовий метод та структурний метод. |
uk_UA |