Zusammenfassung:
У статті здійснено ґрунтовний історико-педагогічний аналіз
генезису та трансформації системи практичної підготовки майбутніх фахівців зі
спеціальності «Бібліотекознавство та бібліографознавство» (нині –«Інфор
маційна, бібліотечна та архівна справа») у період розбудови незалежної
Української держави (1991–2024 рр.). Актуальність дослідження зумовлена
необхідністю подолання концептуального розриву між академічною освітою та
динамічними запитами сучасного ринку праці в умовах глобальної цифровізації
та інтеграції України до європейського освітнього простору. У роботі застосо
вано комплекс наукових методів: історико-хронологічний, порівняльно-педаго
гічний та системно-структурний аналіз, що дозволило всебічно розглянути
об’єкт дослідження.
Наукова новизна роботи полягає у розробці та деталізації авторської
періодизації розвитку практичного навчання. Перший етап (1991–2002)
визначено як період деідеологізації, що характеризувався відмовою від
радянських методик та пошуком нових баз практик. Другий етап (2002–2014)
пов’язано із системною стандартизацією та впровадженням вимог Болонського
процесу, що зумовило перехід на кредитно-модульну систему оцінювання
результатів практики.
