Zusammenfassung:
У статті здійснено комплексний ретроспективний аналіз
історичних етапів становлення та розвитку бібліотекознавства й бібліогра
фознавства як самостійних, проте генетично споріднених і взаємозу
мовлених наукових дисциплін.
Актуальність дослідження зумовлена необхідністю переосмислення
теоретико-методологічного фундаменту документально-комунікаційних
наук в умовах цифрової трансформації суспільства.
У результаті дослідження доведено, що взаємодія бібліотекознавства
та бібліографознавства пройшла складний шлях трансформацій: від
тривалого синкретичного етапу, де бібліотека і бібліографія існували як
єдина нероздільна практична діяльність, до чіткої функціональної
диференціації та академізації у XIX – на початку XX століття. Виявлено, що
попри розмежування об’єктів дослідження, ці галузі зберігали спільну
термінологічну базу та методологічний апарат. Окрему увагу приділено
етапу сучасної інтеграції та конвергенції наук на базі електронних
інформаційних ресурсів, що призводить до формування єдиного цифрового
простору. Важливо, що цей інноваційний простір не заперечує, а органічно
інкорпорує та асимілює традиційні методи організації інформації, що
напрацьовувалися протягом тисячоліть – від класичних систем класифікації
до принципів бібліографічного опису.
