Zusammenfassung:
У статті здійснено психолого-педагогічний аналіз емоційно
вольової сфери дітей з порушеннями мовлення. Зауважено, що у контексті
розвитку інклюзивної освіти постає потреба в цілісному підході до дітей із
порушеннями мовлення, який охоплює не лише корекцію мовленнєвих
труднощів, а й враховує особливості їхньої емоційно-вольової сфери. Саме вона
визначає здатність дитини до саморегуляції, ефективної соціальної взаємодії,
навчальної мотивації та адаптації до освітнього середовища. Розкрито сутність
понять «емоція» та «воля», які є основними складовими емоційно-вольової
сфери особистості. На основі аналізу наукових підходів констатовано, що у дітей
із розладами мовлення спостерігається виражена емоційна нестійкість, що
виявляється у невпевненості, сором’язливості, скутості, підвищеній чутливості,
замкнутості та неврівноваженості. Порушення мовлення у дітей можуть
негативно впливати на формування вольової сфери, оскільки розвиток волі
безпосередньо пов’язаний із здатністю підпорядковувати дії визначеним
мотивам і свідомо регулювати власну поведінку. Обмеженість мовленнєвої
комунікації ускладнює внутрішнє саморегулювання, гальмує формування
уміння планувати дії, долати труднощі та оцінювати результати й наслідки
власних вчинків.
