| dc.description.abstract |
У статті розглянуто актуальну проблему дослідження мовленнє
вих порушень у дітей з особливими освітніми потребами. Розкрито зміст
основних дефініцій: «мовленнєве порушення», «недорозвинення мовлення»,
«лексикограматичне недорозвинення мовлення».
Проаналізовано сучасні наукові підходи до класифікації мовленнєвих
порушень, зокрема таких, що мають системний характер мовленнєвої недостат
ності. Особливу увагу приділено зростанню кількості дітей з мовленнєвими
порушеннями та важливості їх раннього виявлення і своєчасної корекції.
Розглянуто клініко-педагогічний, психолого-лінгвістичний, нейропсихологічний
та міждисциплінарний підходи до вивчення етіології та механізмів мовленнєвих
розладів. Узагальнено класифікації основних форм порушень мовлення, зокрема:
фонетико-фонематичного недорозвинення, загального недорозвинення мов
лення, алалії, афазії, дислалії, ринолалії, логоневрозу, дислексії, дисграфії тощо.
Обґрунтовано значення системного підходу до діагностики мовленнєвих
порушень у контексті психолого-педагогічної діяльності та інклюзивної освіти.
Представлений матеріал може слугувати теоретичною базою для створення
ефективних корекційних програм і розробки індивідуальних освітніх маршрутів
для дітей з порушеннями мовлення. |
uk_UA |