| dc.description.abstract |
У статті досліджується процес становлення української письмової мови на Закарпатті наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття в контексті народовської традиції та його взаємозв’язок із формуванням норм ділового етикету регіону. Окреслюються соціокультурні, політичні та мовні чинники, що впливали на запізніле проникнен
ня української письмової мови на терени Закарпаття, зокрема вплив угорської державної політики, адміністративно-територіальної ізольованості краю та асиміляційного тиску. Проаналізовано діяльність руху будителів,
який у 50–80-х роках ХІХ століття став реакцією на угорський шовінізм, однак орієнтувався на проросійську літературну традицію та церковнослов’янську мову. Вказано, що тривале домінування цієї традиції віддаляло
розвиток місцевої української мовної норми та гальмувало становлення національно орієнтованого мовного простору. Зміни почалися під впливом національно-культурних процесів у Галичині та Наддніпрянщині, де поширю
валися ідеї народовського руху, який утверджував українську народну мову як основу літературної, освітньої
та ділової комунікації. Простежено, що перехід від проросійської до української письмової традиції позначився
не лише на мові, а й на системі ділового етикету, у якій відбулися зміни у формі офіційного спілкування, документального стилю, комунікативних моделей. У статті наголошено, що формування норм ділового етикету на Закарпатті було тісно пов’язане з утвердженням української мовної ідентичності, культурної самосвідомос
ті та зростанням національно-патріотичних настроїв. Зроблено висновок, що народовська традиція відіграла визначальну роль у переході краю до української письмової мови, заклавши підґрунтя для розвитку мовної норми,
культури офіційного спілкування й формування етичних принципів ділового середовища. Отримані результати можуть бути використані у подальших студіях з історії української мови, соціолінгвістики та культури ділового спілкування. |
uk_UA |