Розвиток закладів загальної середньої освіти в умовах відродження незалежності України

Abstract

Обгрунтовано особливості розвитку закладів загальної середньої освіти в Україні наприкінці XX ст. Наголошено, що в цей період відбуваються значні освітні перетворення, які для української освіти ознаменувалися загальною професіоналізацією шкільної освіти для підготовки кваліфікованих працівників у різних сферах виробництва, просуванням демократичних підходів до застосування педагогічних інновацій (педагогіка співробітництва, пріоритетність високогуманних відносин у педагогічних і учнівських колективах на основі індивідуальних особливостей кожного, взаємної довіри, поваги і любові, розумної вимогливості, організації освітнього процесу з урахуванням творчого засвоєння соціального досвіду і сучасної культури). Визначено, що відбувалося удосконалення теоретичних положень, спрямованих на розробку принципів і закономірностей освітньої системи з використанням технологій моделювання. Школу (заклад освіти) розглянуто як цілісний живий організм, у якому все взаємопов'язане, як феномен педагогічної реальності, а важливою функцією закладу освіти є виховання особистості. З'ясовано, що наприкінці XX ст. активно розвивалися прогресивні ідеї розвитку закладів загальної середньої освіти: інтенсифікація творчої думки щодо перспективного розвитку загальної середньої освіти в умовах розбудови української державності, творення національної державної освітньої політики; активізація участі в реформуванні, крім науковців та освітян, громадсько-педагогічних і культурних діячів із метою формування національної системи освіти; відродження української школи на основі європейських цінностей, інноваційних принципів. Схарактеризовано і проаналізовано нормативно-правові джерела, зокрема концепції, які створили синергетичний вплив на розвиток змісту освіти, на формування різних типів закладів освіти, системи управління загальною середньою освітою.