Самотність як ресурс розвитку в юнацькому віці

Abstract

Стаття присвячена дослідженню феномену переживання самотності в юнацькому віці. Дана тема є актуальною, оскільки юнацький вік виступає важливим та відповідальним періодом в процесі формування особистості. Особливо значимою ця проблема стає в юнацькому віці. Аналізується дослідження сучасних наууковців, в яких зазначається , що особливо значимою ця проблема є в юнацькому віці, коли молода людина ототожнює своє "Я" з життєвими цінностями, інтересами, поглядами і психологічно дистанціюється від батьків. Наявні міжособистісні стосунки, манери поведінки та постійні переживання є підґрунтям, на якому особистість починає будувати самостійне майбутнє. Достатній рівень розвитку навичок міжособистісної взаємодії, зміна соціальної ситуації розвитку, особисті характеристики, зокрема емоційна нестабільність, юнацікий скептицизм та інші обставини спричиняють виникнення інтенсивного почуття самотності в юнацькому віці та болісного його переживання, та як наслідок, стає значущим психологічним чинником подальшої руйнації соціальних та міжособистісних стосунків індивіда, викликає зміни в соціальних потребах юної людини, у її ставленні до власного "Я", до того і не дивлячись на те, що на протязі століть вивченням проблеми самотності займалися та продовжують займатися вчені різних поглядів та направлень, самотність як соціально-психологічний феномен представляє собою актуальне явище сучасності. Підкреслюється. переживання самотності не тільки може породжувати безліч проблем в соціальному середовищі, загострювати вікові та особистісні зміни, а й проявлятися у дезадаптації та погіршенні психологічного здоров'я, ы саме тому практична значущість даної роботи полягає в тому, що отримані дані можуть бути використані психологами та педагогами при роботі по наданню психологічної допомоги першокласникам, що знаходяться в стані інтенсивного переживання почуття самотності.