Проблеми та перспективи розвитку внутрішнього державного аудиту в Україні

Abstract

результаті проведених у попередні роки реформ в Україні створено дворівневу систему контролю державних фінансів, що складається з зовнішнього незалежного аудиту і державного внутрішнього фінансового контролю. Останні зміни чинного законодавства та оголошений план подальших трансформацій у сфері контролю державних фінансів потребує аналізу ефективності попередніх реформ та доцільності зміни вектору розвитку відповідних державних інституцій. Метою статті є ретроспективний аналіз результативності реалізації функції внутрішнього державного аудиту в Україні, визначення проблем та перспектив його розвитку на основі застосування системного підходу. Аналіз нормативно-правових актів у сфері контролю державних фінансів доводить, що підсистема державного внутрішнього фінансового контролю розвивається набагато активніше ніж підсистема зовнішнього контролю. За відсутності єдиної концепції розвитку означених підсистем спостерігається певна неузгодженість їх функціонування. Охарактеризовано основні досягнення у реалізації реформ в секторі загального державного управління, що проведені за підтримки різних міжнародних інституцій. Визначено, що незважаючи на тривалий період розробки організаційно-методичного забезпечення функціонування підрозділів внутрішнього аудиту в державному секторі, а також інтенсивного навчання їх співробітників, Державна аудиторська служба України продовжує фіксувати фінансові порушення, перелік і обсяг яких з року в рік залишаються незмінними. Обґрунтовано, що описана ситуація носить ознаки невідповідності докладених зусиль фактичним результатам реформування у сфері внутрішнього державного аудиту. Основними причинами визначено такі: низький розмір заробітних плат працівників підрозділів внутрішнього аудиту, що не відповідає необхідним професійним компетентностям та досвіду; повсюдне порушення принципу незалежності внутрішніх державних аудиторів, що негативно впливає на їх здатність виконувати значущі завдання; брак доступного навчання та підвищення кваліфікації, які б поєднували теоретичні знання та практичні кейси. Практична значущість проведеного дослідження полягає у визначенні перспектив подальшого розвитку функції внутрішнього державного аудиту, для забезпечення ефективності якої має застосовуватися системний підхід.