Трансформація інноваційної діяльності субєктів підприємництва в умовах воєнних викликів

Abstract

В умовах повномасштабної збройної агресії проти України питання забезпечення безперервності та результативності інноваційної діяльності суб’єктів підприємництва набуло особливої актуальності, оскільки традиційні моделі інноваційного менеджменту виявилися недостатньо пристосованими до реалій системної воєнної дестабілізації економіки. Метою дослідження є систематизація напрямів і чинників трансформації інноваційної діяльності підприємств в умовах воєнних викликів та обґрунтування практичних рекомендацій щодо адаптації інноваційного менеджменту до умов збройного конфлікту. Дослідження охоплює аналіз чинників впливу воєнного стану на інноваційні процеси за рівнями (макро-, мезо- та мікрорівень) із застосуванням адаптованої PESTLE подібної рамки аналізу, доповненої безпековим виміром, а також систематизацію практичних моделей інноваційної адаптації бізнесу. Висувається гіпотеза про те, що воєнні виклики не лише пригнічують, а й вибірково стимулюють окремі напрями інноваційної активності підприємств, зумовлюючи тенденцію до посилення ролі процесних, організаційних і безпекових інновацій. Методологічну основу дослідження становлять аналіз і синтез вторинних статистичних та аналітичних даних, метод класифікації та групування, порівняльний галузевий аналіз і метод узагальнення. Систематизовано чинники дестабілізуючого та стимулюючого впливу воєнного стану на інноваційну діяльність підприємств; виокремлено шість основних напрямів трансформації інноваційної діяльності – продуктовий, процесний, організаційний, маркетинговий, соціальний та безпековий; охарактеризовано галузеві особливості інноваційної адаптації бізнесу в промисловості, торгівлі, логістиці та інформаційних технологіях; встановлено провідну роль релокації виробництва, цифровізації управлінських процесів та диверсифікації каналів постачання енергії як домінантних форм інноваційної відповіді бізнесу на воєнні виклики. Отримані результати мають теоретичне значення для розвитку концепції інноваційного менеджменту в умовах підвищеної невизначеності та безпекових ризиків. Практична значущість дослідження полягає у можливості використання систематизованих напрямів трансформації для розроблення стратегій інноваційного розвитку підприємств та формування державної політики підтримки бізнесу в умовах війни і повоєнного відновлення. Наукова новизна та оригінальність дослідження полягає у комплексному поєднанні рівневого аналізу чинників впливу з класифікацією напрямів інноваційної трансформації бізнесу в умовах воєнного стану. Перспективи подальших досліджень пов’язані з emпіричною верифікацією запропонованої класифікації на основі опитувань підприємств різних галузей та розробленням кількісних індикаторів інноваційної стійкості бізнесу. Стаття має теоретико-прикладний характер.