Особливості української мовознавчої термінології

Abstract

У статті досліджено особливості української мовознавчої термінології. З’ясовано, що лінгвістичні терміни в українській мові за структурою поділяються на однокомпонентні, двокомпонентні, трикомпонентні та багатокомпонентні. Серед двокомпонентних поширені лінгвістичні терміни, утворені на основі узгодження прикметника або дієприкметника з іменником. Менш поширені серед двокомпонентних лінгвістичних термінів такі, які утворилися на основі прилягання залежного компонента до іменника. Визначено, що серед трикомпонентних лінгвістичних термінів поширені такі, два компоненти яких пов’язані з третім формою узгодження. Досить уживані трикомпонентні терміни, які утворені різними формами зв’язку: узгодженням та керуванням, приляганням та узгодженням. В українській мовознавчій термінології наявні багатокомпонентні терміни, які складаються з чотирьох і більше компонентів. Як синтетичних, так й аналітичних термінів стосуються такі вимоги: семантична точність, однозначність, відповідність нормам, системність, дериваційний потенціал, відсутність емоційно-експресивного забарвлення тощо. У роботі застосовано метод спостереження, описовий метод та структурний метод.