Синтаксис і семантика обмежувальних синтаксем в українських прислів’ях

Abstract

У дисертації досліджено реалізацію одного з провідних принципів побудови українських прислів’їв – використання в їх складі різноманітних обмежувачів сфери справедливості суджень, виражених предикативною основою паремій. Завдяки цим обмежувачам прислів’я набувають афористичності й образності, вони є засобом подолання парадоксальності або ж, навпаки, тривіальності змісту предикативної основи, зняття логічної категоричності. Компоненти, які виконують функцію обмежувачів, у переважній більшості випадків істотно відрізняються своїми семантичними і граматичними ознаками від усталених рубрикаційних об’єднань синтаксичних компонентів речення. Тому в дослідженні окремий розділ присвячений опису синтаксичних і семантичних властивостей обмежувачів. Основною рисою, яка визначає їхню специфіку, є синкретичне поєднання в них декількох функцій, що виявляється в поєднанні в них ознак звичайних членів речення з ознаками детермінантів і топіків, прислівних відношень з відношеннями до всього речення-прислів’я.