Емоційно-вольова сфера дітей з порушеннями мовлення як предмет психолого-педагогічного аналізу

Abstract

У статті здійснено психолого-педагогічний аналіз емоційно вольової сфери дітей з порушеннями мовлення. Зауважено, що у контексті розвитку інклюзивної освіти постає потреба в цілісному підході до дітей із порушеннями мовлення, який охоплює не лише корекцію мовленнєвих труднощів, а й враховує особливості їхньої емоційно-вольової сфери. Саме вона визначає здатність дитини до саморегуляції, ефективної соціальної взаємодії, навчальної мотивації та адаптації до освітнього середовища. Розкрито сутність понять «емоція» та «воля», які є основними складовими емоційно-вольової сфери особистості. На основі аналізу наукових підходів констатовано, що у дітей із розладами мовлення спостерігається виражена емоційна нестійкість, що виявляється у невпевненості, сором’язливості, скутості, підвищеній чутливості, замкнутості та неврівноваженості. Порушення мовлення у дітей можуть негативно впливати на формування вольової сфери, оскільки розвиток волі безпосередньо пов’язаний із здатністю підпорядковувати дії визначеним мотивам і свідомо регулювати власну поведінку. Обмеженість мовленнєвої комунікації ускладнює внутрішнє саморегулювання, гальмує формування уміння планувати дії, долати труднощі та оцінювати результати й наслідки власних вчинків.